Усиновлення в Україні: долаючи стереотипи і нерозуміння

Кожна дитина має право на батьків, тож недаремно 2008 рік в Україні було оголошено Роком національного усиновлення. Однак явище усиновлення в нашій країні досі вважається чимось неприроднім, неповноцінним, часто викликаючи нерозуміння суспільством тих, хто наважився на такий крок. У розвинених країнах усе навпаки, там прийомні батьки розповідають про всиновлену дитину з телеекранів, обговорюють проблеми з психологом і не соромляться говорити, що всиновили дитину.

Причини нерозуміння явища усиновлення в нашій країні найчастіше криються у міфах та стереотипах; наприклад, що чужих дітей беруть виключно безплідні пари, через що таких людей сприймають крізь призму певної неповноцінності. Насправді статистика показує, що чималу кількість прийомних сімей становлять саме ті пари, які вже мають власних дітей. Просто люди керуються принципом "не дитина для батьків, а батьки для дитини" і всиновлюють з мотивів любові й співчуття.
Тому, одним з основних завдань соціальних працівників "Нової Надії", які займаються служінням з усиновлення є подолання стереотипів щодо усиновлення, подолання бар'єру нерозуміння у церковних колах та в суспільстві загалом.

Станом на січень 2008 року до програми "Прийомна сім'я" було залучено 72 сім'ї, які всиновили і взяли під опіку 181 дітину. "Нова Надія" завжди відповідально ставиться до дітей, які були всиновлені за програмою "Прийомна сім'я". Адже момент всиновлення - це лише початок нового життя, і допомоги потребує як сама дитина, так і нові батьки. Тому з ініціативи "Нової Надії" в Україні існує 12 домашніх сімейних груп підтримки, на яких зустрічаються люди, що мають спільне коло інтересів - усиновлених дітей. На таких зустрічах батьки вивчають і обговорюють нову літературу на дитячу тематику, діляться досвідом, проблемами, переживаннями, мають спільну молитву, підтримують та підбадьорюють один одного.